У вівторок 22 вересня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Ілана Дюрана Коена «Коханці кафе де Флор» (Франція, 2006).

Стосунки між чоловіком і жінкою можуть бути різними: мелодраматичними та меркантильними, мученицькими та фатальними, сліпими та порожніми. Їхні еталони мистецтво зображує останні кілька тисяч років.  Обговорюючи різні види стосунків, ми часто сміємось, інколи плачемо, але для себе шукаємо приклади найбільш зворушливі та непересічні.

Фільм “Коханці кафе де Флор” – історія про життя двох видатних людей, які стали інтелектуальними та естетичними голосами кількох поколінь європейців. Без Сімони де Бовуар та Жан-Поля Сартра сьогодні складно уявити не лише гуманітарні програми університетів чи розмови молодіжних компаній у вечірніх кафе, але й запеклі дискусії між феміністками і традиціоналістами. Унікальний за формою союз цих двох видатних філософів та письменників став відображенням духовних поривань післявоєнної Європи та підгрунтям до студенської революції у 1968 році.

У цьому прекрасному біографічному фільмі акцент уваги дещо зміщений у бік Сімони де Бовуар. Тому маємо насамперед фільм про непересічну Жінку, про справжнє життя, яке наповнене нестримними мріями, безкомпромісним нонконформізмом, боротьбою за свободу особистості та статі.

Якщо Сартр – один з батьків та ідеологів екзистенціоналізму, то Сімона де Бовуар – створила сучасну жінку. Якщо Коко Шанель одягла цю жінку, Бріджіт Бардо зіграла на екрані, то саме Сімона де Бовуар дала їй крила незалежності – від соціальних стереотипів, статевих забобон, чоловічого насильства, соціальної дискримінації. Книги Сімони де Бовуар, особливо “Друга стать”, видавались мільйонними тиражами і перевищували наклади її друга та чоловіка Сартра, вже не кажучи про інших відомих філософів того часу.

Ще цікавішим від книг цієї унікальної жінки є її життя, в якому вона довела правдивість своєї філософії. Непростий шлях, помережаний болями, боротьбою за особисту свободу та вільну любов, скандалами, епатажем, сльозами та втратами, надав її філософській та письменницькій творчості переконливості, а сотням тисяч жінок – додав сили для звільненого життя у новій якості.

Жан-Поль Сартр постає у фільмі ще більш багатогранною особистістю, ніж може скластися враження з його філософії. Складні та захопливі стосунки між ним та Бовуар – справжній кінематографічний екшн, з яким автори фільму успішно дали раду. Впевнений, що багато жінок впізнають себе у деяких лініях цих історичних та знакових для нашої епохи стосунків між чоловіком та жінкою!

Навіть більше – фільм вийшов глибоким та атмосферним, як гарна і розумна жінка, про яку мрієш. А Париж 30-60 років минулого сторіччя – саме таким, яким його любимо у мріях та снах – затишним і бурхливим, прогресивним і відкритим ддя талантів. В орбіті головних героїв точними мазками зображені і Альбер Камю, і Франсуа Моріак, і Андре Мальро, і Нельсон Олгрен та багато інших інтелектуалів і просто цікавих людей.

Словом, “Коханці кафе до Флор” – справжній, розкішний подарунок гурманам літератури, філософії, соціології, кіно та гарних жінок. Але найголовніше, він для тих, хто не перестає дивуватися невичерпній глибині стосунків між Чоловіком та Жінкою…

Приходьте, дивіться, захоплюйтеся, живіть вільно і на повні груди…

Олег Яськів

 

Les amants du Flore, Ilan Duran Cohen, 2006

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

Увечері 20 вересня у кав’ярні «Штука» звучатимуть пристрасні іспано-аргентинські ритми. За фортепіано – Світлана Позднишева, початок о 19:00. Вхід вільний.

У програмі:

·        І. Альбеніс. Іспанська сюїта:
-         Гранада (Серенада);
-         Каталона (Куранта);
-         Севілья (Севільяна);
-         Кадикс (Саета);
-         Астурція (Прелюдія);
-         Арагон (Фантазія);
-         Кастилья (Сегідилья);
-         Куба (Ноктюрн).

·        А. Хінастера. Соната.

У суботу 19 вересня запрошуємо на концерт Ярослава Кондири (гітара) та Павла Пігури (голос). Звучатимуть українські народні пісні у джазовій обробці Ярослава Кондири та джазові стандарти. Початок о 19:00, вхід вільний.

Серед запланованих композицій:

-  «Очі твої сині»;
-  «Черемшина»;
-  «Гиля-гиля, дикі гуси»;
-  «Гуцулка Ксеня»;
-  «Ніч яка місячна» та інші.

18 вересня у кав’ярні відбудеться фортепіанний концерт Владислава Сташенка. Впродовж години лунатимуть популярні джазові стандарти, початок о 19:00, вхід вільний.

У програмі:

-         Sammy Cahn “I Should Care”;
-         Cootie Williams “Round Midnight”;
-         Rube Bloom “Fools Rush In”;
-         Benny Golson “Whisper Not”;
-         Bart Howard “Fly Me To The Moon”;
-         Hoagy Carmichael “Georgia On My Mind”;
-         Irving Gordon “Unforgettable”;
-         Will Hudsom “Moonglow”;
-         Paul Desmond “Take Five”;
-         Валерій Ніфонтов “Тихо Йде Сніг”;
-         Bobby Hebb “Sunny”;
-         Ralph Burns “Early Autumn”;
-         Charles Shavers “Undecided”;
-         Don Raye “I`ll Remember April”.

17 вересня, у четвер, о 18:30 кав’ярня-галерея «Штука» запрошує на зустріч із Михайлом Петрівом, адвокатом і засновником «Культурологічного проекту «Коломия – наше місто». Мова йтиме про минуле, теперішнє і майбутнє покутської столиці, а також роль проекту у збереженні національно-культурної пам’яті міста та його сучасного розвитку. Вхід вільний.

Один із ефективних способів розвитку міст - це підтримка ініціатив локальних спільнот. Від народження ідеї до її втілення у життя – терниста дорога, тому будь-які громадські проекти, які її здолали, засвідчують неабиякий потенціал. «Коломия – наше місто» - один із таких успішних прикладів. Під гаслом «Шануймо минуле заради майбутнього» з 2009 року було зроблено багато добрих справ, серед яких - реставрація архітектурних об’єктів, встановлення пам’ятних таблиць, видання краєзнавчих досліджень («Цісарська Коломия: 1772-1918» Івана Монолатія, «Коломия у міжвоєнний період» Степана Андріїшина, «Українське життя в умовах німецької окупації (1939-1944» Костянтина Курилишина), створення сучасної колекції листівок та антології поетів Коломиї  й чимало інших.

Для більшості львів’ян Коломия є лише транзитним пунктом під час мандрівок у гори. Наступними у згадках про місто, певно, будуть музей писанки, Олекса Довбуш, коломийки і пісня «Братів Гадюкіних». Розповідь Михайла Петріва – добра нагода сягнути набагато глибше цього стереотипного ряду.

Представлення проекту відбудеться на тлі виставки творів сучасних коломийських мистців Мирослава Ясінського, Василя Адрушка, Мирослави і Романа Кочержуків, Валерія Дідорака.

Сторінка Культурологічного проекту «Коломия – наше місто» - http://on.fb.me/1IxPNmV

У вівторок 15 вересня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Артуро Ріпштейна «Полковнику ніхто не пише» (Мексика, 1999).

У дні книжкової розкоші, коли люди пригадують, що існує література з її тисячолітнім світлом, особливо пронизливо хочеться звести до спільного знаменника культуру. Найкраще це зробити через кіно, добре кіно.

Таким добрим фільмом, який повертає смак книги і навіть дощу з її сторінок, є стрічка мексиканського режисера Артуро Ріпштейна “Полковнику ніхто не пише”.

Про Габріеля Гарсіа Маркеса, чиє ім’я з довгими латинськими голосними вже заворожує, немов короткий вірш або церковний дзвін, говорити можна лише в категоріях любові – пристрасної чи більш віддаленої.

Можна, звісно, спробувати не читати романи Маркеса, але інші – ті хто читали – обов’язково помітять якийсь гандж на вашій поставі чи манері поведінки. Мабуть, краще жити так, ніби Маркес у тобі – читаний чи органічно схоплений зі світового культурного ефіру.

Фільм за культовою повістю – одна з кращих спроб екранізацій творів майстра. Достовірна у деталях, переконлива у передачі елементів магічного реалізму, який щойно народжувався у письменника при написанні цієї повісті. Макондо – легендарний центр макросвіту маркесівських героїв – десь такий, яким уявляється, коли читаєш “Сто років самотності” чи того ж “Полковника”. А сум, дощ, особлива самотність життєвого простору, майже ядерна компресія енергії пристрастей ідеально відображають настрої книги.

Режисер з максимальною повагою поставився до деталей та підтекстів першооснови. Тому фільм вийшов по справжньому маркесівський, такий як потрібно для підготовленого глядача, який по-справжньому любить письменника і літературу. А якщо ще не любить – через молодість чи складність біографії, – то обов’язково навернеться…

Ми ж продовжуємо дивитись справжні перлини світового кіно, відшуковуючи їх серед звалищ творчого марнославства та цинічного ринку.

Приходьте. Це – для вас.

Олег Яськів

 

El coronel no tiene quien le escriba,  Arturo Ripstein , 1999.

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

У вирі літературних подій про всяк випадок нагадуємо про відкриття виставки "Чому українки найвродливіші?", що відбудеться у неділю 13-го вересня о 18:00.

Одеська художниця Катерина Білетіна розповість про серію робіт "Український портрет", над якою працює впродовж останніх дев'яти років, та нові проекти. Будемо раді зустрічі!

У п’ятницю 11 вересня о 17:00 в кав’ярні «Штука» відбудеться презентація нового ретророману Андрія Кокотюхи «Автомобіль з Пекарської». Захід з участю автора відбудеться в рамках 22-го Форуму видавців. Модератор презентації – Богдан Коломійчук, вхід вільний.

Події роману розгортаються у Львові 1911-го року. В центрі міста, на вулиці Пекарській, у власному розкішному автомобілі знайдено мертвою доньку нафтового магната. У вбивстві підозрюють її таємного коханця. Це - Густав Сілезький, один із королів львівського злочинного світу. Він може довести свою невинність, та докази готовий довірити лише одній людині - Климу Кошовому. Тепер герой повинен знайти справжнього вбивцю, аби витягнути давнього знайомого з тюрми. У пошуках йому допомагає вірний друг Йозеф Шацький, і разом вони розкривають брудні таємниці з життя міської аристократії. Люди в масках, кримінальні ватажки, мільйонери, провокатори - підозрюються всі. І все ж найбільший ризик для Клима Кошового - його приватне розслідування категорично не подобається впливовій красуні Магді Богданович...

Це дивовижно захоплююча книга з гострим сюжетом, про створення якої варто розпитати у талановитого автора особисто.

10 вересня

16:30 – 17:15

Презентація білоруського літературно-мистецького часопису «Макулатура 8 - Українська». Організатор – Календа Сяргей. Промовці – Календа Сяргей, Календа Васіліса.

11 вересня

17:00 – 17:45

Презентація книги Андрія Кокотюхи «Автомобіль з Пекарської». Модератор – Богдан Коломійчук. Організатор – видавництво «Фоліо», м. Харків. Промовці – Андрій Кокотюха.

19:00 – 19:45

Літературник «Salve». Учасники – Любов Долик, Віра Олеш, Андрій Тарнополіс, Ірена Смачило та молоді львівські поети. Музична програма – Володимир Партика, Павло Тур, Ярина Мулик. Організатор – Олена Строганова.

12 вересня

16:00 – 16:45

Творча дискусія «Поезія як аристократизм мислення» за участю Юлії Курташ-Карп, Ольги Кіс, Любові Проць. Організатор – Львівська організація Національної спілки письменників України.

17:00 – 17:45

Поетичні читання «Презентація тиші». Організатор – Клеменсен Олаф. Промовці – Галина Крук, Іван Андрусяк, Світлана Богдан, Галина Ткачук, Клеменсен Олаф, Олена Гусейнова.

19:00 - 20:15

Поетичні читання «Вірші на тілі осені». Організатор – Марта Брижак. Промовці – Юрій Матевощук, Анна Малігон, Богдан-Олег Горобчук, Павло Коробчук, Микола Шпаковський, Богдан Боденчук, Елла Євтушенко, Тарас Єфіменко, Володимир Кулиняк, Павло Щепан, Андрій Скородзієвський.

У вівторок 8 вересня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Ніколауса Лейтнера «Візит пані» (Німеччина-Австрія, 2008).

Ми добре знаємо, що за стіною ситості та задоволення ховається байдужість. Що за завісами історичної пам’яті губляться численні акти особистої людської черствості. Що біль, причинена іншому, швидко забувається, а пошуки справедливості – марудні та неперспективні.

І в той же час, поряд з очевидними проявами людської ницості та слабкості, живе і регенерується любов та прощення, повага та мужність. І одна, і друга сторона людського буття – в одній системі кривих дзеркал – і тільки від тебе залежить яким буде твоє власне  відображення.

Фрідріх Дюрренмат – один з ключових письменників другої половини двадцятого сторіччя, який розглядає людину під мікроскопом, шар за шаром знімаючи з неї нещирі нашарування та розвінчуючи прославлену гармонію європейського життя. Центр ваги його творів – завжди глибше, ніж те, що можна побачити з вікна туристичного автобуса або почути з промов єврокомісарів. З них проглядає невпевнена у собі людина, сконцентрована на сценарії особистого добробуту та зручної конформістської моралі. Для письменника у цьому – загроза культурі та моралі, тому що з контексту зникає людина як образ Божий і залишається лише неперебірливий споживач матеріальних та духовних благ.

П’єса письменника “Візит старої пані” – одна з найвідоміших у його творчості і можна навіть сказати, що культова для європейського культурного контексту. Вона багато разів ставилася на сценах світу і щонайменше п’ять разів екранізовувалась. Причому майже усі екранізації – достойні інтерпретації першооснови. Проте найцікавішою, на мою думку, і найактуальнішою для українців є остання робота – фільм німецького режисера Ніколауса Лейтнера “Візит пані”.

Стильна, синенергетична робота режисера, оператора, художника та акторів перетворила п’єсу на сучасну притчу про людську природу, про тонкий і ламкий шар європейського гуманізму та альтруїзму, який насправді не витримує звичайного людського егоїзму та страху за власне життя.

Фільм, драматичний за суттю, водночас майстерно балансує на межі трилеру та детективу. Темпоритм фільму підтягнутий, позбавлений зайвого, немов тіло тренованого спортсмена. Актори підібрані і грають дуже вдало. Музики – рівно стільки, щоб передати атмосферу маленького містечка, страх та шурхіт міщанських думок його мешканців.

У результаті глядач залишається в напрузі до кінця, а по завершенні – ще довго буде розбиратися у власних почуттях та вчинках. Щоб зрозуміти, де межа, за якою вже неможливо буде зберегти образ Бога у собі. Адже що б ти не робив і не думав, колись за кожним з нас прийде така або інша пані і строго подивиться тобі просто в серце.

Мені давно хотілося подивитися цей чудовий і сильний фільм разом з вами, в атмосфері, де завдяки вам думається і відпочивається краще!

Тож приходьте – будемо дивитися, проживати і думати разом.

Олег Яськів

 

Der Besuch der alten Dame,  Nikolaus Leytner, 2008

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/