20 червня о 18:30 у кав’ярні-галереї «Штука» відбудеться концерт «З музикою по світу» дуету “La Bohème” – Сергія Гуріна (гітара) та Богдана Дворника (скрипка). Вхід вільний.
Звучатимуть легкі джазові стандарти, в’язанки мелодій із львівського ретро, вальси і танго з різних куточків світу.
19 червня, у п’ятницю, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Світлани Позднишевої «Іспанські пристрасті». Вхід вільний.
У програмі:
· І. Альбеніс. Іспанська сюїта:14 червня у кав’ярні «Штука» відбудеться музичний вечір «Присвяти» дуету Лесі Шкап’як (голос) і Сергія Зеленського (гітара). Початок о 18:00, вхід вільний.
У виконанні Лесі Шкап’як звучатимуть пісні на слова Наталі Давидовської та Ліни Костенко, а також найбільш ранні композиції, ще не знайомі гостям кав’ярні. «Життя іде і все без коректур, і час летить не стишує галопу...», залишаючи нам як втіху мистецтво.
Леся Романівна Шкап’як – актриса, бард і композитор. Народилася 11 березня 1961 року у місті Бібрка Львівської області. Закінчила середню школу у м.Жидачів. акторську освіту здобула у театральній студії при театрі ім.М.Заньковецької (1978-1980рр.) та в Державному інституті театрального мистецтва ім. А. Луначарського (Москва, 1981-1985рр.). Працює у Першому українському театрі для дітей та юнацтва з 1980 року. За 34 роки роботи в театрі зіграла близько ста ролей, відзначена багатьма нагородами на всеукраїнських театральних фестивалях. Змолоду пише музику на вірші відомих поетів. У січні 2014року випустила авторський пісенний альбом «На музику себе перекладу…».
Послухати «Двори стоять у хуртовині айстр» Лесі Шкап’як - http://bit.ly/1IJ2pYh
В суботу 13 червня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на концерт «Танцювальна музика ХІХст.» фортепіанного дуету Світлани Позднишевої та Ірини Чулинди. Вхід вільний.
Звучатимуть:
· Ф. Шуберт – Полонези;Вам буде важко всидіти на місці!
12 червня, у п’ятницю, кав’ярня «Штука» запрошує на концерт львівського кавер-гурту “A place for two” – Марії Гойди та Романа Савицького. Початок о 19:00, вхід вільний.
Ліричні переспіви супроводжуватиме гра на гітарі, укулеле та шейкері. Більше про виконавців за ланкою http://bit.ly/1F4A9b3.
Jason Mraz “I’m yours” - https://www.youtube.com/watch?v=1gsr8r0cFLEУ вівторок 9 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Анджело Лонгоні «Караваджо» (Італія- Франція, 2007).
Уміння красиво прожити життя – особливий дар. І настільки рідкісний, що навіть не завжди поєднується з талантом. Проте інколи і декому вдається прожити життя як стрімкий, хоч і короткий, політ комети, про який потім згадуватимуть в літописах пам’яті. Таке життя має особливу привабливість для людей, рідше для сучасників, а частіше – для наступних поколінь, бо є прикладом невичерпних можливостей, якими обдаровує людину Бог. А ще тому, що більшість не наважується навіть на імітацію такого життя.
Бути собою, опанувати художній дар та в результаті прожити яскраве життя, ще й залишити людям геніальні твори зумів найяскравіший представник бароко у живописі Караваджо ді Мерізі. Життя і творчість Караваджо – особлива сторінка в історії багатого на таланти італійського живопису. Геніальний маляр та гульвіса, улюбленець знаті та епатажний лідер кримінальників, анархіст та пристрасний коханець – він розірвав розмірене життя своєї епохи не лише революційною творчістю, але й біографією, яка достойна пригодницьких романів Сабатіні чи Дюма, де героями виступають лицарі честі та шпаги.
Тому для екранізації такої насиченої подіями та пристрастями біографії італійський режисер Анжело Лонгоні залучив кращих майстрів екрану – оператора Вітторіо Стораро та композитора Луіса Бокалова. А підбір акторів – за відповідністю історичним особам та естетиці епохи – окремий шедевр його команди.
Режисеру вдалося досягнути майже неможливого злиття художнього твору з дійсністю. Гарячий подих Італії найславетнішого періоду, коли культурні хвилі розходилися від неї по всій Європі, виривається з-поза екранної завіси і розтоплює напружене тіло глядача. Ми проживаємо чуже життя немов своє, дивимося очима інших, накладаємо фарби, так ніби художник поряд і водить нашою рукою, закохуємося у красивих жінок і страждаємо від неможливості володіти ними, бунтуємо проти несправедливості і боремося за свободу.
У такий спосіб ми глибоко пізнаємо саму природу живопису. Містерія творчості відображається у дзеркалі кіно і ми заворожено наближаємося до її розгадки. Магія кіно поєднується з силою мистецтва і витягає нас із сьогодення кудись у понадчасовий простір мрій та сновидінь.
У цьому фільмі зрезонували два потужні імпульси – біографія геніального художника і її неперевершена екранна інтерпетація. Справді, складно пригадати інший настільки вдалий приклад кінематографічної розповіді життя історичної людини.
Переконайтеся самі і відчуйте силу життя, у колі друзів та однодумців, де завжди світло і де по-справжньому люблять мистецтво…
Олег Яськів
Caravaggio, Angelo Longoni, 2007
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/
7 червня, в неділю, у кав’ярні «Штука» - концерт дуету «Аніма». Співатиме Марія Зятик під фортепіанний акомпанемент Тетяни Чайковської. Початок о 19:00, вхід вільний.
У програмі:
- L. Webber “Memory”;6 червня, в суботу, о 18:00 у кав’ярні «Штука» в рамках проекту «Читай. Львів» відбудеться літературник «Львівські прозові читання!». Гостей чекає відверта проза і легка музика для відпочинку. Модераторка заходу – Іванка Урда. Вхід вільний.
«Ми не цензуруємо авторів у виборі мови чи теми. Дозволяємо виступати як з російсько-, так і з україномовними текстами, проговорювати у творах теми найрізноманітнішої любові, проблеми соціуму та соціальних меншин тощо», - коментують захід організатори.
Програма усіх заходів проекту "Читай. Львів" - http://bit.ly/1FVyeta
У п’ятницю 5 червня кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Світлани Позднишевої «Візерунки українських мелодій». Початок о 19:00, вхід вільний.
Програма:
· Б. Фільц. Музичні присвяти (Відлуння минулих літ):У вівторок 2 червня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Бернардо Бертолуччі «Невловима краса» (Італія-Великобританія-Франція, 1996).
Мляво пересуваючи дні у пас’янсі передлітніх очікувань, ми ризикуємо загубити з поля зору основні естетичні орієнтири, які маркують наші дороги. Надто багато сонця, моря чи просто свіжого повітря, помножені на пасивність думки загрожують скочуванням у гламур і блідими, нестійкими до часу спогадами.
Хоча вільний час у спеку чи дощ можна використати і по-іншому – спробувати віднайти красу у собі та інших людях. Адже літній час – це податлива глина, з якої можна ліпити власні архетипи краси. Тому кожен стає фактично автором унікальної колекції вражень та спогадів.
Впевнений, що для багатьох літній відпочинок – не стільки статусний чи обов’язковий спосіб злитися з більшістю, скільки насамперед необмежений ресурс неповторних вражень у пошуках краси. Ми знаходимо її у лініях краєвидів, у контурах облич, в елегантності доторків, у камерності зустрічей, у шаленстві фарб чи у заворожуючих звуках вулиць… Краса здатна повертатися до нас і не набридати, щоразу набуваючи неповторних форм: це все було з нами – ще вчора, тиждень, місяць чи роки назад – таке переконливе, таке близьке і … таке невловиме. І мріється, що з новим літом нові сліди краси відкладуться на строкатій мапі наших спогадів.
Хороше кіно повертає нас до багатовимірного і незбагненного світу, натомість застережливо відводячи наші смаки від гламуру, серце – від черствості, а душу – від убогості.
Бернардо Бертолуччі – один з тих режисерів, які залишаються свої фільми у наших думках як довготривалі естетичні та моральні імпланти. Його стрічка «Невловима краса» якнайкраще допомагає розпізнати маркери краси, на які натрапляємо найчастіше улітку. Фільм весь побудований на чуттєвості та інтуїції, спокої та внутрішньому напруженні.
Без перебільшення, у жодному іншому фільмі Італія не виглядає так красиво. Здається, що Тоскана для Бертолуччі – це місце, з якого описував свій рай Данте. Жінка для Бертолуччі – це завжди значно більше, ніж гарне тіло, а митець – дещо глибше, ніж екзальтація та епатаж.
У цьому фільмі великий класик, як це для нього звично, не розриває світ світоглядним викликом, а суспільство – моральною провокацією. Він просто описує стан блаженства душі, коли краса оточує і невловимо вислизає крізь пальці та напівсонні повіки. Чудовий акторський ансамбль, камера, музика заворожують єдністю, а кохання вловлюється ненав’язливим шлейфом, як у дорогих парфумах та млосним післясмаком як у доброму вині. Зрештою, цей фільм обов’язково про нас, якими ми б хотіли бути у свої кращі роки…
Ми входимо у літо разом з фільмом, який додасть вам трохи більше радості до загалом невеселої української реальності. А значить і більше сил для терпіння і боротьби.
Приходьте…
Олег Яськів
Stealing Beauty, Bernardo Bertolucci, 1996
Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/