У вівторок 16 грудня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Лі Тамахорі «На межі» (США, 1997).

Рано чи пізно, але приходить час, коли ти проходиш справжній іспит на життя. У вирішальній зустрічі з власним страхом випробовуєш не лише волю, але й цілу систему цінностей, якої тримався довгі роки. Про таку зустріч мріють герої кращих романів та ті нечисленні автори, які наважуються про це зізнатися.

Навіть тихий інтелектуал, літературний дух бібліотек і романтик розбійників Хорхе Луіс Боргес вважав, що дізнатися, хто ти насправді, можна лише перед загрозою смерті. Про це ж ненав’язливо писали й інші чесні генії. Зрештою, кожен чоловік десь глибоко в душі і з певним острахом очікує на цю зустріч. Тільки так можна дізнатися, хто ти насправді і чи не намарно жив.

Фільм австралійця Лі Тамахорі “На межі” – дивовижний приклад пригодницького кіно з глибоким духовним наповненням, поєднання сюжетної інтриги та глибоких світоглядних роздумів. Фільм, що дивиться на одному диханні і потім довго не відпускає. Потрібний чоловікам, але цікавий особливо жінкам. Класичний любовний трикутник у незвичайній інтерпретації. І на противагу йому -  інший трикутник боротьби: між двома людськими характерами і третім спільним для обох супротивником – дикою природою.

“Крутих” фільмів про супергероїв для широкої аудиторії знято чимало. Є серед них і хороші, і майже шедеври, які до смаку вимогливим та відповідальним глядачам. Проте не завжди навіть у кращих пригодницьких фільмах головним героєм є звичайна людина – один з нас. Людина, яка отримує єдиний шанс переродитися і відділити у собі справжнє від непотрібного. Майже як кожному з нас – по інший бік екрану – колись та й випадає бодай один шанс по-справжньому перевірити себе.

Можливо, “На межі” – один з кращих фільмів про людський характер. Захоплива історія про кохання і зраду, чесність та підлість, сміливість та страх розгортається в декораціях дикої природи, коли герої змушені відшукати у собі людину, щоб вижити і зберегти гідність. Водночас, завдяки майстерній режисурі, блискучій операторській роботі та бездоганній акторській грі Ентоні Гопкінса та Алекса Болдуїна фільм стає дієвою інструкцією з виживання, яка стане в пригоді кожному чоловіку, і особливо зараз українцям. Адже ще нічого не закінчено на сході, і ніхто не може передбачити траєкторії свого майбутнього.

Такі фільми гартують дух, дають знання та спонукають змінюватись: вчитися по справжньому любити, по-справжньому пробачати, по-справжньому розставляти ціннісні пріоритети. Повертатись живими і залишатись людьми.

Впевнений, що ми навчимося. Приходьте…

Олег Яськів

The Edge, Lee Tamahori, 1997

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

В неділю 14 грудня о 14:00 у «Штуці» розпочнеться дегустація кави у супроводі розповіді про улюблений напій львів’ян, його різновиди і культуру споживання. Вартість участі – 55грн.

Відвідувачі спробують один із сортів арабіки, робусти, ароматизовану каву, фірмовий купаж і смачне тістечко. Тривалість дегустації близько однієї години. Зголоситись до участі просимо завчасу - 097 586 81 95.

У неділю 14 грудня в «Штуці» дует гітаристів Віталія Сичака та Івана Федоришина презентуватиме нову акустичну програму. Початок о 19:00, вхід вільний.

У програмі:

• саундтрек до  фільму «Desperados»
• А.Андрушко «Диптих: Прелюдія. Рондо»;
• Frank Sinatra «My Way»;
• The Beatles «Let It Be»;
• Johnny Mercer «Autumn Leaves»;
• Dizzie Gillespie «A Night In Tunisia»;
• Elvis Presley «Can’t Help Falling In Love»;
• Grover Washington «Mr. Magic»;
• Sting, кілька композицій;
• варіації на іспанські теми;
• кілька власних композицій.

В суботу 13 грудня у кав’ярні «Штука» відбудеться скрипковий концерт Христини Сандецької та Вероніки Шукайло. Початок о 19:00, вхід вільний.

Прозвучать:

• К. Гардель «Танго»;
• В. Косенко «Гавот»;
• Д. Шостакович «Іспанський танець»;
• М. Скорик «Мелодія»;
• Вeatles «Yesterday»;
• Л. Боккеріні «Менует»;
• К. Керн «Вальс»;
• К. Фролов «Жарт-сувенір»;
• A. Piazzolla «Oblivion»;
• А. Кос-Анатольський «Ой,ти дівчино...»;
• З. Фібіх «Поема»;
• О. Понамарьов «Я ніколи...»;
• А. Дюпарк «Полька»;
• А. Макарський «Вічна любов»;
• В. Івасюк «Водограй»;
• Океан Ельзи «Не питай»;
• українська народна пісня «Ой,чий то кінь стоїть...»;
• аркан.

У п’ятницю 12 грудня о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на музичний вечір «Джаз удвох». Вхід вільний.

Сергій Федоров гратиме на саксофоні, Микола Макаренко – на гітарі.

У вівторок 9 грудня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Річарда Лінклейтера «Юність» (США, 2014).

Довгими зимовими вечорами, навіть такими неспокійними як зараз, особливо приємно мріяти не лише про перемогу та щастя у своїй країні, але й перебирати спогади. найсвітліші з них – з дитинства, найприємніші – з юності. Тоді не лише дерева були високими, але й дівчата – казковими. Річард Лінклейтер добре це розуміє, і тому його новий фільм – чудовий подарунок для кожного.

Один з кращих фільмів року, що минає. Річард Лінклейтер – далеко не початківець у кіно, довго йшов до свого найкращого тріумфу. Майже кожен його фільм – актуальна картина життя сучасного американця, знята сміливо та безкомпромісно. Такий авторитет режисера як чесного митця зобов’язує розвиватися і прагнути нових вершин.

Схоже, що у новому фільмі “Юність” Лінклейтер досяг максимального ефекту присутності реальності у художній вигадці, до певної міри віртуальному світі, яким залишається кінематограф. Сміливий експеримент, який балансує на межі між документальним та художнім кіно – це спроба повернути кінематографу первісну природу “спостереження” за дійсністю та пошуку “справжності” ідей.

Ключем до успіху фільму став сміливий експеримент, на який пішов режисер, коли вирішив зняти життя дитини (а, вірніше, дітей – брата та сестри) протягом 12 років, починаючи від дитинства (шести років) і до повноліття, тобто вісімнадцяти. Формально камера лише періодично спостерігала за життям однієї сім’ї – очима дітей, а в результаті вийшла правдива історія життя сучасної людини, у якій кожен зможе упізнати щось від власної. Ми, здавалося би, просто слідкуємо за перетворенням дитини у юнака, за історією дорослішання хлопця та дівчини, але насправді проглядаємо і власне життя. Такий підхід – це ніби сповільнена машина часу, за допомогою якої нас повернули у дитинство і дали змогу знову його прожити. Маємо розгорнутий міф – одночасно про дорослішання та старіння – розказаний простими словами, звичайними сльозами, приватними таємницями та особистими невдачами.

За ризикованими намірами та грандіозним результатом цей фільм – справжня революція у сучасному кіно. Можна лише дивуватись, що людство йшло до цього більше, ніж сто років, але радіти, що нарешті ми отримали першу успішну спробу такого “живого” кіно. Зроблений за 39 знімальних днів (що для сучасного кінематографу є феноменальною швидкістю), але протягом 12 років (!), фільм охопив життя кількох поколінь: дітей, їхніх батьків, родичів, сусідів і таким чином відобразив більшість універсальних проблем сімейного життя та юнацького дорослішання і найголовніше – дав нам відчуття “моменту часу”, в якому живемо. Причому режисер свідомо уникнув стереотипів та схем, на кшалт статевого дозрівання, першого сексу, наркотиків і т.д.

Таке кіно повертає нам здатність по-справжньому співпереживати, сміятися, плакати. Переконує, що найважливіше у житті – це “потік часу”, який проживає кожен, але далеко не кожен відчуває…

Приходьте. Спробуємо подорожувати в часі разом…

Олег Яськів

Boyhood, Richard Linklater,  2014

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/

В неділю 7 грудня о 19:00 у кав’ярні «Штука» - акустичний концерт гурту Джошуа Претта. Вхід вільний.

Гурт вже записав два студійних альбоми - “Broken Without You” та “Seven Times”.

 Інтернет-сторінка - http://joshuapratt.jimdo.com/

6 грудня о 20:00 у кав’ярні «Штука» відбудеться вечір гітарної музики Володимира Партики. Вхід вільний.

Спокійні мелодії і ліричні тексти Володимира Партики «зазнали впливу творчості таких груп і виконавців як "Акваріум", "Пілот", Джордж Харрісон та філософських істин сходу». Актуальними джерелами натхнення для музиканта є композиції музикантів Річарда Томпсона і Гаррі Нілсона.

Демозаписи, доступні для прослуховування, - http://vk.com/djummandji.

5 грудня, у п’ятницю, о 19:00 кав’ярня «Штука» запрошує на фортепіанний концерт Марії Паньків. Вхід вільний.

У програмі:

• Т. Юріма "River flows in you";
• Р. Хагман "Do not my love";
• Й. Матіа “Регтайм”;
• І. Хайфіц "Deep river";
• А. П’яццолла “Танго”;
• Б. Кемпферт "Stranger in the night";
• А. Глен "Crying in the chapel";
• В. Браун "If I can dream";
• А. Джеймс "Summer time";
• А. П’яццолла "Le grand tango";
• Х. Гаріссон "Generous Portions";
• Р. Лолленд "Song from a secret garden";
• А. П’яццолла "Oblivion".

У вівторок 2 грудня о 18:30 кав'ярня "Штука" та Кіноклуб Олега Яськіва запрошують на перегляд та обговорення фільму Петтера Несса «У білому полоні» (Норвегія-Швеція, 2012).

Повільно, з холодним вітром ми входимо у зиму. Снігу ще немає, але він уже прокрадається в реальність через сни і якісь неймовірні теплі запахи, які можна відчувати лише взимку.

Взимку людина повільніша і уважніша до деталей. Недаремно найбільше подарунків ми робимо саме узимку. Невипадково найщиріші бажання вимовляємо узимку. Хочемо змін найбільше узимку.

Норвезький фільм “У білому полоні” – можливо, найкраще введення в українську зиму. По-північному суворий, по-скандинавськи психологічний, він відкриває та розширює  правдиву історію, яка трапилася під час другої світової війни. У цій історії німецькі та англійські військові льотчики потрапили у зимовий полон і змушені були виживати разом. Залишаючись солдатами своїх армій та патріотами своїх народів, змушені були відбудовувати зруйнований війною та ненавистю світ простих людських стосунків.

Режисер Петтер Несс проявив гідний моральний такт і видатний режисерський талант, щоб уникнути численних штампів, яким легко було піддатися, роблячи фільм на таку дражливу тему. Тому у йому фільмі немає спрощених ідеологічних акцентів, суперменських подвигів і традиційного поділу персонажів на добрих і поганих. Важко було всім, помилялися всі, страждали і змінювалися разом.

Вийшов дуже камерний фільм, знятий у кращих традиціях школи скандинавського кіно, яке сьогодні на підйомі. З магічною музикою видатного джазового композитора Нільса Петера Мольваера, з величними норвезькими пейзажами і сніговою білизною всіх можливих відтінків – така пронизлива чорно-біла картина з блакитними акцентами північного сяйва та сірим туманом хуртовин. І головне: з радістю від простих речей, яку ми встигаємо розгубити – хто за рік, а дехто від самого дитинства.

Сценарій внутрішнього ритму Кіноклубу майже ніколи не буває випадковим – дуже вірю, що ви це відчуваєте. Тому добре розумію, що як і минула, так і нова зима буде в Україні особливою. Складною для багатьох, але знову, сподіваюсь, вирішальною. Тому ми входимо у зиму з цим прекрасним, суворим, але дуже людяним і наповненим такими потрібними для нас ідеями фільмом.

Буде холодно очам і тепло на душі. Приходьте…

Олег Яськів

Into the white, Petter Næss, 2012

Читайте про хороше кіно - http://prostir-kino.com.ua/